ЛЯШЕНКО ПЕТРО ІВАНОВИЧ

(12.03.1917-21.07.2011 рр.)

Народився в багатодітній сім’ї. Середню освіту отримав в місцевій школі №8 і з 1934 року став працювати на заводі «Прогрес». З 1939 р. служив у лавах Червоної Армії, де приймав участь у фінській, а згодом – у Великій Вітчизняній війні. Після важкого поранення в 1947 р. повертається до Бердичева, де знову працює на заводі «Прогрес». За високі досягнення у праці був нагороджений орденом Леніна. Він активіст громадського життя міста і заводу: член цехкому, депутат міської ради. До 25-ї річниці визволення Бердичева від загарбників рішенням від 04.01.1969 Петру Івановичу присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

ВОЛКОВИЧ  ТИМОФІЙ ІВАНОВИЧ

(1899-1981рр.)

Народився в бідняцькій сім’ї. З 1919 року на громадянській війні – кадровий офіцер. З початку Великої Вітчизняної у званні полковника працює в комітеті оборони СРСР командиром стрілецьких дивізій, в тому числі 117 гв. стрілецької дивізії яка звільняла Бердичів 05 січня 1944р. З 1945 р. – генерал – майор. До 25-ї річниці визволення Бердичева від загарбників рішенням від 04.01.1969 Тимофію Івановичу присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

ОРЄХОВ ПЕТРО ІВАНОВИЧ

(15.09.1914-15.01.1981 рр.)

Народився в селянській родині. В 1930 році закінчує курси ФЗУ і працює токарем. З 1935 року в лавах Червоної Армії. На фронтах Великої Вітчизняної війни з 1941 р. де в складі 125-го танкового батальйону звільняв Бердичів. На протязі п’яти діб танковий батальйон бився в оточенні, але танкісти  вийшли переможцями у цій кривавій битві 10.01.1944 р. П.І. Орєхову присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Після важкого поранення майор Орєхов приступив до мирної праці. До 25-ї річниці визволення Бердичева від загарбників рішенням від 04.01.1969 Тимофію Івановичу присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

ПЕТРОВСЬКИЙ ГЕОРГІЙ СЕМЕНОВИЧ

(01.02.1924-04.03.1989рр.)

Народився в українській сім’ї. Закінчивши школу в 1941 році, пішов служити до лав Червоної Армії, де і застала його Велика Вітчизняна війна. Свій подвиг Георгій Семенович здійснив у боях за звільнення Бердичева, коли боролися в оточенні разом з танковими батальйонами майора Орєхова і капітана Караванова. 10.01.1944 р. Петровському Г.С. присвоєно звання Героя Радянського Союзу. В 1975 р. йому присвоєно звання «генерал-лейтенанта». До 25-ї річниці визволення Бердичева від загарбників рішенням від 04.01.1969р. Тимофію Івановичу присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

РИВЖ ВСЕВОЛОД ЄЗУПОВИЧ

(11.11.1907-21.02.1992рр.)

Народився в робочій сім’ї. Після закінчення школи з 1930 року – солдат Червоної Армії. На фронті Великої Вітчизняної з жовтня 1941р.. Під його керівництвом механізований корпус 26.01.1945р. форсував річку Одер, що дозволило радянським військам закріпити успіх у розгромі нацистських військ. 06.04.1945р. Всеволоду Єзуповичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. З 1954р. В.Ривж – в запасі. Активіст ветеранського руху, займався військово-патріотичною роботою, працював на заводі «Комсомолець», депутат міської ради, очолював штаб «Зарница-Орлёнок». За значні подвиги в роки Великої Вітчизняної війни, велику громадську роботу, скромність, доброзичливість і любов до праці рішенням від 10.11.1977р. Всеволоду Єзуповичу присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

АЛІН ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ

(25.12.1914-09.02.1998рр.)

Народився в селянській сім’ї. Після закінчення4-х класів школи і ФЗУ в 1936р. вступає до Чкаловського авіаційного училища. Перше бойове хрещення отримав у липні 1941 року. Брав неодноразово участь в бомбардуванні ворожих військових об’єктів Кенігсбергу, Данцига, Інстербурга, Варшави та ін. В серпні 1944 р. гв. капітану В. Аліну присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Після війни продовжував службу до 1958року. Двадцять років свого життя віддав праці на заводі «Комсомолець». Брав активну участь в громадському житті міста і ветеранського руху. До 40- річчя Великої Перемоги рішенням від 13.12.1984р. Василю Івановичу присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

ГУСАКОВСЬКИЙ ЙОСИФ ІРАКЛІЙОВИЧ

(25.12.1904-20.02.1995рр.)

Народився в селянській сім’ї. Після закінчення4-х класів школи і ФЗУ в 1936р. вступає до Чкаловського авіаційного училища. Перше бойове хрещення отримав у липні 1941 року. Брав неодноразово участь в бомбардуванні ворожих військових об’єктів Кенігсбергу, Данцига, Інстербурга, Варшави та ін. В серпні 1944 р. гв. капітану В. Аліну присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Після війни продовжував службу до 1958року. Двадцять років свого життя віддав праці на заводі «Комсомолець». Брав активну участь в громадському житті міста і ветеранського руху. До 40- річчя Великої Перемоги рішенням від 13.12.1984р. Василю Івановичу присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

ШАБЕЛЬНИК ОЛЕКСІЙ АНДРІЙОВИЧ

(25.03.1926-14.05.2008рр.)

Народився в селянській сім’ї. Учасник бойових дій у Великій Вітчизняній війні з 1943р., був поранений. З лав Збройних Сил демобілізувався в 1951 році і після закінчення Київського політехнічного інституту в 1956р. працював у м. Бердичів на заводі «Прогрес», на посаді інженера, технолога, нормувальника цеху. З 1958р. працював головним технологом заводу «Комсомолець», з 1963р. – директор заводу «Хіммаш» у м. Коростені, а з 1970р. призначений директором заводу «Прогрес», де відпрацював шістнадцять років, завод став одним з кращих підприємств, у місті було споруджено велику кількість об’єктів промислового і соціального призначення. Депутат міської ради 8-ми скликань.  За активну участь в громадському житті, проведення роботи по патріотичному вихованню рішенням від 13.03.1986р. йому присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

ЛОНСЬКИЙ ВІТАЛІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ

(11.04.1927-20.04.2004рр.)

Народився в сім’ї робітника. З 1946р., будучи студентом Бердичівського мех. технікуму, захопився спортом і по закінченню Київського інституту фізкультури працював в учбових закладах міста. З 1964р. працює тренером збірної країни зі стрибків у висоту. Підготував 18 майстрів спорту. У 1968 р. присвоєно звання «Заслужений тренер СРСР». З 1984р. в Бердичеві щорічно проводяться республіканські змагання із стрибків у висоту «Меморіал В. Лонського». З 1994р. змагання стали міжнародними. Рішенням від 08.04.1987р. В. Лонському присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

ОГНЕВ’ЮК ОЛЕКСІЙ АНТОНОВИЧ

(05.10.1918-21.12.2008рр.)

Народився в сім’ї моряка. Після закінчення семирічки, вступає до педагогічної школи Бердичева, яку закінчує в 1935р. В 1939 р. був призваний до лав Червоної Армії. Під час війни воював на Брянському, Сталінградському, Південному, 4-у Українському та 3-му Білоруському фронтах. Після демобілізації із лав Збройних Сил в 1946р. повертається у Бердичів, де працював інструктором комітету КПУ, зав. Відділом культури виконкому, секретарем виконкому. У 1964р. призначається директором ЗОШ №2, у 1969р. знову обрано секретарем виконкому, а з 1975р. – займає посаду директора ЗОШ №2. Враховуючи самовіддану працю по вихованню підростаючого покоління, вагомий внесок в розвиток міста з нагоди 50-річчя від дня визволення міста Бердичева рішенням від 24.12.1993р. Олексію Антоновичу присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

ТОМАШЕВСЬКИЙ ВІКТОР ІВАНОВИЧ

(02.05.1923-11.12.1999рр.)

Народився в Бердичеві, початкову освіту отримав в ЗОШ №3, а згодом навчався в Бердичівському пед. інституті, закінчив Київський автошляховий технікум. На фронтах Великої Вітчизняної війни з 1941 по 1945 рр., а з лав Збройних Сил звільнився в 1950р. Свій життєвий шлях продовжив, працюючи в Бердичеві на різних посадах: диспетчер, механік, начальник автоколони, нач. автостанції, нач. відділу експлуатації автопідприємства №2194, з 1979р. очолював автошколу ДТСААФ, згодом з 1984р. працював майстром авто школи. 14.02.1987р. обраний першим головою ради міської організації ветеранів, яку очолював до 1999р. Враховуючи самовіддану працю по вихованню підростаючого покоління, вагомий внесок в розвиток міста з нагоди 50-річчя від дня визволення міста Бердичева рішенням від  24.12.1993 Віктору Івановичу присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

УДОВИЧЕНКО ВІКТОР ІВАНОВИЧ

(29.10.1913-04.05.2000)

Народився в селянській сім’ї. В лавах Червоної Армії з 1938р., учасник бойових дій у фінську війну, а також Великої Вітчизняної війни, учасник Курської битви, в складі 117 дивізії приймав участь в звільненні м. Бердичева. По закінченню війни 117 гв. Бердичівська стрілецька дивізія прибуває до Бердичева. З 1969р. Віктор Іванович звільнився в запас, працював вчителем праці в ЗОШ №3 до 1981р. Разом з ветеранами приймав участь в створенні хору ветеранів, тривалий час очолював раду ветеранів 117гв. стрілецької дивізії. Враховуючи самовіддану працю по вихованню підростаючого покоління, вагомий внесок в розвиток міста з нагоди 50-річчя від дня визволення міста Бердичева рішенням  від  24.12.1993 Віктору Івановичу присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

АЙВАЗОВ ГРИГОРІЙ КАЛУСТОВИЧ

(28.09.1904-18.03.1998рр.)

Народився в багатодітній вірменській родині. Після закінчення двох класів початкової церковно-приходської школи працював. В 1926р. був призваний до лав Червоної Армії та зарахований до кавалерійської дивізії. В лавах кавалерії проходив службу від помічника командира взводу до начальника штабу полку, а згодом до 1945р.-інструктор при начальнику штабу кав. дивізії в Монголії. Під час радянсько-японської війни приймав участь в боях з Квантунською армією. В 1954р. звільнився з лав Збройних Сил і очолив раду ветеранів, проводив виховну роботу серед молоді міста. Враховуючи заслуги у життєдіяльності міста Бердичева та велику роботу по патріотичному вихованню молоді рішенням від  22.09.1994 Григорію Калустовичу присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

ЛИЧОВ ДАНИЛО ІВАНОВИЧ

(29.12.1916-27.04.2010рр.)

Народився в багатодітній сім’ї. В серпні 1937 р. був призваний до лав Червоної Армії . У 1941р. закінчує Сталінградське військово-політехнічне училище. Велику Вітчизняну війну Данило Личов зустрів на Кавказі. З лютого 1943р. приймає участь у боях на Малій Землі, в складі 333-го стрілецького полку 117 гв. стрілецької дивізії І-го Українського фронту. Брав участь у звільненні м. Бердичева 05 січня 1944р. В боях за звільнення України був поранений. Після одужання в кінці 1944р. направлений до Львова де й зустрів Перемогу. Нагороджений п’ятьма орденами і 35 медалями. За участь у визволенні Бердичева рішенням міської ради 06.05.1995р.  йому присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ

(02.01.1937-16.08.2008рр.)

Народився в с. Галіївка Чуднівського району Житомирської області в селянській родині. Після закінчення середньої школи в 1954р. працював на маслозаводі в с. Галіївка. 1958-1964рр. навчався в Київському пед. інституті, а в 1964-1965рр. працював вчителем у школі м. Деражні Хмельницької обл. В 1965-1967рр. навчався на Вищих педагогічних курсах, після закінчення яких працює викладачем Бердичівського машинобудівного технікуму. З 1969р. обирається секретарем, а згодом завідуючим загальним відділом Бердичівського міського комітету КПУ. У 1975р. – обраний секретарем виконкому міської Ради народних депутатів. 1994-1998рр. М. Хмельницький – заступник голови міської ради. За багаторічну сумлінну працю в органах виконавчої влади міста, розвиток його соціально-економічної структури рішенням міської ради 20.04.1998 Михайлу Васильовичу присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

ПАВЛЕНКО ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ

(22.11.1914-01.06.2010рр.)

Народився в багатодітній сім’ї на Чернігівщині. У 1932р. закінчив Батуринську середню школу. У 1936р. призваний до лав Червоної Армії. Закінчив Московське артилерійське училище ім. Красіна. На фронтах ВВВ з самого її початку. У грудні 1943 – січні 1944рр. приймав участь у звільненні м. Бердичева і району. Останній бій Іван Васильович прийняв 12 травня 1945р. біля Праги. У 1946р. звільнився у запас і продовжив службу у внутрішніх військах, де служив начальником охорони Братської ГЕС. У 1960р. звільнився у запас і поселився в Бердичеві. З 1960 по 1987рр. працював на різних посадах. Нагороджений 4-ма орденами і медалями. За участь у визволенні Бердичева рішенням міської ради 20.04.1998р. присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

ШМОНІН ІВАН ОМЕЛЯНОВИЧ

(03.07.1916-08.11.2002рр.)

Народився в Пензенській обл. в селянській сім’ї. Учасник війни з червня 1941р. Воював на І та ІІ Білоруських, Брянському та Прибалтійському фронтах. У січні 1944 року звільняв м. Бердичів. Закінчив війну у травні 1945р. Нагороджений чотирма орденами і 12 медалями. З 1946р. проживав в Бердичеві і по 1972р. працював на залізниці. З 1980р. – активний учасник ветеранського руху. За участь у визволенні Бердичева рішенням міської ради від 20.04.1998р. Івану Омеляновичу присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

ДЕМИДЕНКО ВАЛЕР’ЯН НИКОДИМОВИЧ

(12.06.1913-04.11.2012)

Народився в с. Чубинці Сквирського р-ну Київської обл., в сім’ї селянина. З 1927р. по 1933р. навчався в технікумі і на вищих інженерних курсах при Київському гірничому інституті. У червні 1941р. призваний до лав Червоної Армії. ВВВ прийшов на посадах командира взводу, роти, батальйону зв’язку. Нагороджений 5 орденами та п’ятьма бойовими медалями. З 1949 по 1952рр. – керуючий Житомирським обласним паливним трестом. З липня 1952 по 1971рр. – голова Бердичівського міськвиконкому. За успіхи в розбудові міста нагороджено орденом «Знак Пошани» (1966р.) і Трудового Червоного Прапора (1971р.). За участь у визволенні Бердичева рішенням міської ради від 20.04.1998р. Валер’яну Никодимовичу присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

ЄВСЄЄВА КЛАВДІЯ ІВАНІВНА

(27.12.1921-22.03.2012рр.)

Народилася в м. Петрозаводську (Карелія). 25 травня 1942р. зарахована до лав Червоної Армії. З 25 червня 1942р. на фронтах ВВВ, була санітаркою мед. роти 305 АП, 117 гв. стрілецької дивізії. У грудні 1943 – січні 1944рр. приймала участь у звільненні м. Бердичева. Нагороджена орденом Великої Вітчизняної війни – І ст., двома медалями «За бойові заслуги», медаллю «За відвагу», та ін. У 1960р. Клавдія Іванівна демобілізується з лав Збройних Сил і працює медсестрою на заводі «Прогрес» до 1986р. Враховуючи особисті мужнісь і героїзм, проявлені при звільненні міста Бердичева, трудовий внесок у відбудову зруйнованого війною господарства та з нагоди 55-ї річниці визволення міста рішенням виконавчого комітету Бердичівської ради від 24.12.1998 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

КАЛИНСЬКИЙ МИКОЛА ІВАНОВИЧ

(14.10.1917-24.07.2018рр.)

Народився в багатодітній сім’ї селянина. До початку Великої Вітчизняної війни навчався у ФЗУ, потім закінчив фельдшерську школу під час строкової служби в Збройних Силах. Бойове хрещення отримав у боях за Київ, Батурин. Потім були бої за міста Грозний, Геленджик, Таманський півострів. В складі 117гв. стрілецької дивізії приймає участь у визволенні Києва, Житомирщини і Бердичева. Перемогу зустрів у Чехословаччині. Нагороджений 4-ма орденами і багатьма медалями. В Бердичеві працював в різних установах по медичному забезпеченню: в АТП – 11837 зав. спецмедпунктом, де пропрацював 24 роки. За участь у визволенні м. Бердичева від німецько-фашистських загарбників, 24.12.1998 Миколі Івановичу присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

ЛІВІНСЬКИЙ СТЕФАН ЙОСИПОВИЧ

(10.04.1923-22.04.2010рр.)

Народився в багатодітній селянській сім’ї. В 1941 році закінчив авіаційний технікум та проходить підготовку у повітрянодесантних військах. В боях приймав участь з 1942р. в складі 117 гв. стрілецької дивізії, яка звільняла Бердичів, Тернопіль, Львівщину. В 1954р. звільнився у запас і очолив бердичівську автошколу. З 1980р.-пенсіонер, але продовжує активну громадську діяльність: разом з ветеранами створює хор ветеранів, міську організацію ветеранів. Стефан Лівінський нагороджений трьома орденами і 32 медалями, у т.ч. трьома «За бойові заслуги». Враховуючи особисті мужнісь і героїзм, проявлені при звільненні міста Бердичева, трудовий внесок у відбудову зруйнованого війною господарства та з нагоди 55-ї річниці визволення міста рішенням 24.12.1998 йому присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

СОЛОВЙОВА АНТОНІНА ЯКІВНА

(10.09.1924-2008рр.)

У березні 1941р. призивається на військову службу до лав Червоної Армії санінструктором. В складі стрілецьких полків пройшла війну від самого початку до її завершення, виносячи поранених бійців з поля бою, сама отримала одинадцять поранень. В грудні1943 – січні 1944рр. гв. старшина А. Соловйова в складі 117 гв. стрілецької дивізії приймає участь у звільненні міста Бердичева. За участь в бойових діях нагороджена міжнародною медаллю ім. Флоренс Найтінгейл, якою нагороджували дипломованих медичних сестер – винесла з поля бою більш як 200 бійців. Була гордістю прославленого 320-го стрілецького полку. З нагоди 55-ї річниці визволення міста рішенням від  24.12.1998 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичів».

АНАНЬЄВ ПАВЛО АРХИПОВИЧ

(20.12.1914-06.08.1999рр.)

Народився в Саратовській обл. в багатодітній сім’ї. Після закінчення ПТУ працював обліковцем у тракторній бригаді. У 1936р. призивається до лав Червоної Армії. У жовтні 1938р. навчався на курсах молодшого командного складу. 15.01.1938р. йому присвоєно звання молодшого командира РККА. У 1941р. закінчив Бакинське піхотне училище. На фронтах ВВВ з червня 1941р. В грудні 1943 – січні 1944рр. брав участь у визволенні м. Бердичева. Гв. капітан Ананьєв нагороджений двома орденами і багатьма медалями. З березня 1949р. по 1951р. працював у Бердичівському військкоматі та на ін. посадах. З 1980р. – пенсіонер. З нагоди 55-ї річниці визволення міста рішенням 24.12.1998 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

БРЕСЛАВЕЦЬ ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ

(25.02.1917-20.10.2001рр.)

Народився у м. Валки Харківської губернії в селянській родині У 1933р. закінчив 7 класів. У1937р. – сільськогосподарський технікум і працював в МТС у Київській обл. В 1938-1939рр. – агроном Штеповської, Печенезької МТС Харківської обл. з 1939-1940рр. – курсант 147 Окремого учбового танкового батальйону. З 1940р. по квітень 1941р. помічник командира цього ж батальйону. Учасник ВВВ. З 1943р. – ад’ютант штабу б-ну 44 гв. танкової бригади, в складі якої у січні 1944р. звільняв місто Бердичів. Дійшов до Берліну і приймав участь у його штурмі. Нагороджений трьома орденами та медалями. Закінчив службу в 1960р. З 1960-1988рр. працював у військкоматі м. Бердичів. З нагоди 55-ї річниці визволення міста рішенням 24.12.1998 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

ГРІНБЛАТ АБРАМ ЛЬВОВИЧ

(09.10.1924-06.03.2000рр.)

Народився в Бердичеві, в родині службовця. З початку війни був у евакуації в м. Бузулук. В серпні 1942р. призваний до лав Червоної Армії. Воював на Воронезькому І Українському фронтах. У грудні 1943-січні1944рр. приймав участь у боях із звільнення м. Бердичева. Закінчив війну А.Л. Грінблат у 1945р. в Чехословакії. Нагороджений двома орденами і медалями «За відвагу», «За бойові заслуги» та ін. З 1947р. працював в Бердичівській артілі «Побєда». З 1979 по 1988рр. – головний інженер міськпобуткомбінату. З 1988р. – технолог Бердичівської взуттєвої фабрики. Бердичів. З нагоди 55-ї річниці визволення міста рішенням 24.12.1998 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

СКРИПКІН ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ

(15.11.1925-03.11.2006рр.)

Народився в Омській області в бідній родині. В 1940р. закінчив 7 класів. У грудні 1942р. пішов добровольцем на фронт і був направлений в 17-у окружну школу. З 2 грудня 1943р. він стає снайпером 723СП 395 Таманської СД І Українського фронту. У грудні 1943-січні 1944рр. приймає участь у звільненні міста Бердичева. Нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни ІІ ст., медалями «За відвагу» та ін. У 1946р. закінчив Тамбовське піхотне училище і продовжив службу в армії на різних посадах. У 1971р. – звільнився із лав Збройних Сил. З 1972р. працює на різних посадах в місті та районі. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської ради від 24.12.1998 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

ВОЛОЩУК ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

(10.03.1939-17.02.1999рр.)

Народився в с. Гришківці Бердичівського р-ну, у сім’ї селянина. У 1956р. закінчив СШ №6 Бердичева. Трудову діяльність розпочав у 1956р. слюсарем на заводі «Прогрес». У 1967р. заочно закінчив Всесоюзний маш. будівний інститут. Після закінчення працював на заводі «Прогрес» старшим майстром цеху, секретарем комітету комсомолу заводу, начальником планового бюро, нач. диспетчерського відділу, заступником директора. З 1981р. – перший заступник міського голови. З 1987по 1991рр.- перший секретар міському КПУ. 1991-1992рр. – голова міськвиконкому. З 1992 по 1994рр. – директор Бердичівського хлібзаводу. Трагічно загинув. Рішенням виконавчого комітету Бердичівської ради від 02.04.1999 посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

СТЕПОВИЙ ІВАН ЯКОВИЧ

(27.09.1923-08.01.2010рр.)

Народився в селянській багатодітній сім’ї. Закінчивши 10 класів навчання в 1941р. одержав направлення в артилерійське училище, яке закінчив і в 1942 році брав участь в бойових діях. Після поранення був демобілізований, але весь час намагався попасти на фронт. Це йому вдалося і Перемогу в складі військової частини зустрів у Німеччині. Він зостався кадровим офіцером після війни до 1973р. В Бердичеві з 1975 по 1989рр. очолює громадське формування народних дружин, а потім включається до роботи в міській організації ветеранів,  де став головою ветеранської організації міськвиконкому. З нагоди 55-ї річниці Великої Перемоги рішенням від 26.10.1999 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

КОВАЛЕНКО ВЕНІАМІН ДМИТРОВИЧ

(15.09.1923-22.02.2014рр.)

Народився в селянській сім’ї. Після закінчення 10 класів навчання добровільно пішов на фронт і перше бойове хрещення отримав на калінінському фронті. В грудні 1943 – січні 1944рр. в складі 117гв. стрілецької дивізії приймав участь у звільненні м. Бердичева. З лав Збройних Сил звільнився у 1948р. Трудовий шлях його вагомий: народний суддя Бердичева, вчитель фізики, викладач математики і електротехніки в ПТУ – 4, де пропрацював більше 25-ти років. З нагоди 55-ї річниці Великої Перемоги рішенням від 25.04.2000 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

ЖУКОВ ГЕОРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

(12.03.1917 – 21.07.2011рр.)

Народився в родині селянина-бідняка. В лавах Червоної Армії з 1939р. З 1942 року учасник бойових дій у Великій Вітчизняній війні. У січні 1944р. брав участь у звільненні м. Бердичева, а також у звільненні України, Польщі, у штурмі Берліна. З 1948р. – демобілізований, але у 1950р. вдруге мобілізований до лав Збройних Сил. У 1956 році звільняється вдруге з лав Збройних Сил і поселяється в м. Бердичеві, де працював на авторемзаводі. В наступні роки приймав активну участь в громадському житті – засновник ветеранського руху в місті. За особисту мужність і героїзм, трудовий внесок у відбудову зруйнованого господарства та з нагоди 55-ї річниці Великої Перемоги рішенням від 25.04.2000 Георгію Миколайовичу присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

СВЕНТІХОВСЬКИЙ МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ

(24.02.1910 – 15.02.2001рр.)

Народився в сім’ї селянина. До початку Великої Вітчизняної війни закінчив технікум товарознавства. В роки Вітчизняної війни з перших днів перебував у вирії бойових дій: Калінінський, Південний, Північно-Кавказький фронти. В грудні 1943 – січні1944рр. в складі 117гв. стрілецької дивізії брав участь в звільненні м. Бердичева. Звільнився з лав Збройних Сил в 1946р. і брав участь у відбудові бердичівського цукрорафінадного заводу, а також працював в змішторзі та наглядачем гідротехнічних споруд. З нагоди 55-ї річниці Великої Перемоги рішенням від 25.04.2000р. присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

ФЕНІН МИКИТА ВАСИЛЬОВИЧ

(1912- 01.12.2001рр.)

На фронтах Великої Вітчизняної війни перебував з 1943р., був поранений. Разом з 117гв. стрілецькою дивізією брав участь у звільненні міста Бердичева. Проживаючи в місті, приймав активну участь в створенні і роботі міської організації ветеранів. Враховуючи особисті мужність і героїзм, трудовий внесок у відбудову зруйнованого міста, велику військово-патріотичну роботу серед молоді та з нагоди 55-річчя Великої Перемоги рішенням від 25.04.2000р. Микиті Васильовичу присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

КОЛЯДА СТЕПАН ЮХИМОВИЧ

(01.08.1911-25.08.2005рр.)

Народився в бідній багатодітній сім’ї. До призову в лави Червоної Армії (1939р.) закінчує природознавчий інститут. З перших днів війни на румунському кордоні вступив в бій, а далі були бої на Сталінградському, Волховському фронтах, прорив блокади Ленінграду, Курська Дуга, Брянський, Центральний, Степовий і Воронезький фронти. В грудні 1943 – січні 1944р. його частина звільняла Київ, Житомир, Бердичів. Був важко поранений під час боїв на Буковині. Демобілізований з армії у грудні 1945р. Після лікування працював вчителем біології у Чуднівській школі. Часто відвідував місто Бердичів, виступав перед молоддю, приймав участь в урочистостях міста. Враховуючи особисті мужність і героїзм, трудовий внесок у відбудову господарства, велику військово-патріотичну роботу з молоддю, та з нагоди 55-річчя Великої Перемоги рішенням від  25.04.2000р. присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

КОВАЛКО МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ

(24.09.1944-24.05.2012рр.)

Народився в селянській багатодітній сім’ї. Після закінчення семирічки подальшу освіту отримав в нафтовому технікумі міста Дрогобич. З 1963 по 1966рр. проходив службу в Збройних Силах. Закінчує навчання в інституті нафти та газу і далі, працюючи, показує себе висококваліфікованим спеціалістом – за його здобутки в праці удостоєний звання «Заслужений працівник промисловості України», «Заслужений винахідник», став дипломантом премії ім. акад. Губіна. Закінчивши навчання в академії народного господарства в 1990р. – призначається головою Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України. Він кандидат технічних наук, академік Української нафтової Академії гірничих наук, Депутат Верховної Ради України 2-го, 3-го скликання, стає Президентом Української нафтогазової Академії. За вагомий внесок у вирішенні соціально-економічних проблем територіальної громади м. Бердичева, враховуючи звернення трудових колективів, громадських організацій та громадян міста рішенням від 12.05.2000 присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

ЛІПЕЦЬКИЙ ЛЕОН РОМАНОВИЧ

(28.06.1935 – 02.04.2016рр.)

Народився в багатодітній сім’ї. У 1952р. закінчив 7 класів. У 1954р. був призваний до лав Збройних Сил. В 1957р. звільнився зі служби, працював на рафінадному заводі, одночасно у 1960р. здобув середню освіту, навчаючись у вечірній школі. У 1965р. закінчив Київський технологічний інститут. Після закінчення інституту працював на бердичівському цукрово – рафінадному заводі начальником цеху, заступником головного інженера, згодом обирається на посаду інструктора міському партії. Через деякий час призначається на посаду директора Бердичівського цегельного заводу. А в лютому 1980р. стає директором пивоварного заводу, де працював до останніх днів життя. Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ст.. За багаторічну сумлінну працю, цілеспрямованість у питаннях підвищення якості продукції, влосконалення виробництва, вирішення соціальних проблем, благодійність рішенням від 15 серпня 2001р. присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

ЄВСТЮФЕЙКІН КОСТЯНТИН ПАВЛОВИЧ

(06.04.1919 – 12.12.2007рр.)

Народився в селянській родині. У 1938р. був призваний до лав Червоної Армії. У 1939-1940рр. приймав участь у радянсько-фінській війні. З початком ВВВ приймає участь в операції «Згода» в Ірані. З вересня 1942р. на фронтах ВВВ. В грудні 1943 – січні 1944 брав участь у звільненні Бердичева. У 1956р. приймає участь в Угорських подіях (операція «Вихор»). Нагороджений трьома орденами та багатьма медалями. У 1972р. звільняється з лав Збройних Сил і працює водієм, а потім комендантом райкому. З 1980р. – активний учасник ветеранського руху. За героїзм і мужність, проявлені у боях за звільнення Бердичева рішенням виконкому від 18.12.2001 Костянтину Павловичу присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

КОМІСАРОВ КОСТЯНТИН ОЛЕКСІЙОВИЧ

(23.01.1920-03.01.2002рр.)

Народився в Пензенській обл. У 1938р. закінчив 4 класи неповної середньої школи і став працювати робітником на велосипедному заводі. 21 вересня 1940р. призваний до лав Червоної Армії, де його застала війна. У грудні 1943-січні 1944рр. у складі 335 гв. мсп, 117-ї гв. сд. брав участь у звільненні м. Бердичева від німецьких окупантів. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ст. та багатьма медалями. По закінченні війни працював з 1947 в КЕЧ Бердичівського району. З 1948р. він знову служить в армії в одній з частин в м. Бердичеві. У 1957р. закінчив військову службу та працював на цукрорафінадному заводі, потім слюсарем-ремонтником РМУ, після чого остаточно полишає роботу, але не співпрацю з ветеранською організацією міста. До останніх днів свого життя Костянтин Олексійович брав активну участь у житті міста та роботі міської ветеранської організації. Рішенням виконкому від 18.12.2001 за героїзм і мужність, проявлені у боях за звільнення Бердичева в грудні 1943 – січні 1944 роках, велику героїко-патріотичну виховну роботу серед молоді міста йому присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

МОНЧИНСЬКА МАРІЯ ЕДУАРДІВНА

Народилася 25.07.1939р. в с. Гришківці. В 1956р. закінчила середню школу №6 м. Бердичева. З 1956 по 1958рр. працює майстром у Миропільському лісництві Бердичівського лісгоспу, потім у Чорнолозькому лісництві до 1962р. З 1964р. працює агрономом, інженером садово-паркового господарства Бердичівської контори благоустрою. Займається озелененням Корніловки та схилів Червоної Гори. З 1977 по 1985рр. працює в зеленому господарстві міста. З 1991р. очолює мале підприємство «Озеленювач». В 2004р. виходить на заслужений відпочинок. Нагороджена почесним знаком «Переможець ІХ п’ятирічки», медаллю «Ветеран праці», багатьма грамотами і преміями. За вагомий внесок у вирішенні розвитку житлово-комунального господарства, благоустрою та озелененню міста та враховуючи клопотання відділу житлово-комунального господарства, рішенням виконкому від 27.03.2002р. присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

ХИЛЮК ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ

Народився 04.05.1951р. в сім’ї службовців, школу закінчив із золотою медаллю. В 1973р. закінчив навчання у Київському технологічному інституті. З 1974по 1975рр. проходить військову службу. В Бердичеві з 1975р. працює головним інженером на м’ясокомбінаті, а з 1979р. – директором. З 1986 р. обирається першим заступником голови міськвиконкому, а з 1987 – головою, з березня 1998р. – голова міськради і до квітня 2002р. – міський голова. В 1990р. обирається народним депутатом України. Уже в зрілому віці вдосконалює свою освіту: закінчує Київський інститут політології та соціального управління, та юридичний факультет МАУП. 09.04.2002р.. За багаторічну плідну працю, особистий внесок у вдосконалення методів праці, активну громадсько-політичну діяльність рішенням від 09.04.2002 №1 Олексію Олексійовичу присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичів».

БРАЖНИК ІВАН ЮХИМОВИЧ

(15.08.1922-04.03.2005рр.)

Народився в селянській сім’ї. З 1927р. родина проживала у м. Харків. Під час Великої Вітчизняної війни був евакуйований разом з інститутом до м. Ташкент. Після закінчення війни працював викладачем на курсах майстрів машинобудування, заступником директора Харківського спецучилища, машинобудівного технікуму, а з 1950р. – заступником директора машинобудівного технікуму в місті Бердичеві – з 1952р. – директор. З 1962р. по 1975рр. Іван Юхимович перший секретар Бердичівського міському КП України. Протягом 35 років він обирався депутатом міської ради. Саме він у 1970р. на 9 Травня запалив Вічний вогонь біля обеліска. І.Ю. Бражник має численні урядові нагороди. За багаторічну плідну працю в органах державної влади і в галузі освіти, значний особистий внесок у впровадженні інноваційних технологій в освітньо-виховний процес Бердичівського політехнічного коледжу, активну громадсько-політичну діяльність, спрямовану на соціально-економічний розвиток міста, високий професіоналізм 14.08.2002р. присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

ПРИПУТНИЦЬКИЙ ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ

Народився 03.04.1930р. в селянській родині. З початком Великої Вітчизняної війни родина залишилась на окупованій території у Львівській області. Закінчивши в повоєнні роки школу, в 1948р. вступає до Львівського медичного інституту, але після другого курсу змушений був полишити його і тільки в 1953 році продовжив навчання вже в Томському мед. інституті, який закінчує в 1959р. Василь Іванович працює хірургом, заступником головного лікаря у Львівській області, а з 1973р. працює в Бердичеві, де очолює міську хірургію. За роки своєї праці в бердичівській лікарні провів понад 20 тисяч операцій. З 2001р. він очолив «Лікарняну касу м. Бердичева». 19.08.2004 за багаторічну самовіддану працю в органах охорони здоров’я, розвиток хірургічної служби міста, наставницьку діяльність, активну участь у громадському житті Василю Івановичу присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичів».

ГОРБАЧЕНКО ЛЮДМИЛА ІЛЬКІВНА

(22.06.1929-30.10.2007рр.)

Народилася в багатодітній селянській сім’ї. До початку Великої Вітчизняної війни закінчує вісім класів, а з 1944р. вступає до Бердичівського ремісничого училища №2, яке закінчує в 1947р. Одержавши кваліфікацію електрозварника, почала працювати на заводі «Прогрес». За високі здобутки в праці нагороджена самою високою нагородою – орденом Леніна. Депутат міської ради трьох скликань, депутат Верховної ради СРСР трьох скликань. Все своє трудове життя Людмила Ільківна працює на заводі електрозварником. Саме за її допомогою, як депутата, побудована ЗОШ №7, будинок культури міста. За вагомий особистий внесок в соціально-економічний розвиток міста, 575-ліття від року заснування Бердичева Людмилі Ільківні 18.08.2005р. присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

ГОПТА АНАТОЛІЙ МИХАЙЛОВИЧ

Народився 06.10.1931р. в робітничій родині в м. Харків. Велика Вітчизняна війна припинила навчання в школі, тож після звільнення Харкова вступає в Суворівське, а згодом до Проскурівського танкового училища, яке закінчує в 1954р. Всю свою військову службу перебував в різних частинах, а з 1975р. був призначений начальником школи прапорщиків в Бердичеві. З 1987р. звільняється з лав Збройних Сил та працює в школі ДТСААФ до 1990р. За вагомий особистий внесок у соціально-економічний розвиток міста, активну участь у житті територіальної громади рішенням від 18.08.2005р Анатолію Михайловичу . присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

КОРЖУК МИКОЛА МИХАЙЛОВИЧ

Народився 13.12.1947р. в робітничій сім’ї. Після закінчення навчання в школі, влаштується працювати на завод «Прогрес». Військову службу проходить у спортивному клубі армії. З 1972р. і до 2004р. працює в органах ДАІ: інспектор дорожньої патрульної служби, дізнавач з розслідування ДТП, командир взводу ДПС ДАІ, начальник ДАІ м. Бердичева. За вагомий внесок у соціально-економічний розвиток міста, активну участь у житті територіальної громади та з нагоди 575-ліття від року заснування Бердичева рішенням від 18.08.2005р. Миколі Михайловичу  присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

ЮР’ЄВ МИХАЙЛО ПАВЛОВИЧ

Народився 06.08.1947р. в сім’ї робітника – батько працював на заводі «Прогрес». Закінчивши навчання в школі та машинобудівному технікумі, проходив службу в Збройних Силах. Трудову діяльність почав у 1969 році. Згодом закінчив інститут народного господарства у Києві. В 1988р. делегати конференції обирають Михайла Павловича генеральним директором заводу «Прогрес», а згодом – головою правління. Має звання «Заслужений працівник промисловості України», «Почесний робітник міністерства  важкого машинобудування», «Заслужений робітник культури», «Академік міжнародної академії комп’ютерних наук». За вагомий внесок у соціально-економічний розвиток, активну участь у житті територіальної громади міста та з нагоди 575-ліття від року заснування Бердичева рішенням від 18.08.2005р. Михайлу Павловичу  присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

ЯЦЮК МИКОЛА САФРОНОВИЧ

Народився 09.05.1945р. в селянській сім’ї. Після закінчення навчання в школі вступає до Бердичівського педагогічного інституту. Під час військової служби талант художника вдосконалився – займався оформленням музейної кімнати. Повернувшись до рідного міста, йому запропонували стати директором дитячої художньої школи, приміщення якої треба було приводити до ладу, тому багато робіт виконувались силами учнів і вчителів художньої школи. За наступні 30 років художню школу закінчили більше 1000 учнів – нині вони художники, дизайнери, модельєри одягу. За активну участь у житті територіальної громади та з нагоди 575-ліття від року заснування Бердичева рішенням від 18.08.2005р. Миколі Сафроновичу присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

ЛАВРЕНТЬЄВ ІВАН ДЕМЕНТІЙОВИЧ

(10.08.1925-04.03.2010рр.)

Народився в селянській родині. Війна не дала можливості закінчити інститут – був направлений до військового училища, яке закінчив в1944р. Приймав участь у звільненні Житомирщини, штурмі Берліна. Після закінчення Другої Світової війни перебував на службі в Збройних Силах до 1971р.. У місті Бердичеві присвячує себе патріотичному вихованню молоді – 17 років працював вчителем військової підготовки. З 1987р. він є одним із засновників міської організації ветеранів, а з грудня 1999р. по жовтень 2007р. – голова ради міської організації ветеранів. За мужність і героїзм, проявлені при звільненні України, трудовий внесок, велику військово-патріотичну роботу Івану Дементійовичу 01.11.2005р. присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».

КРІМАРЕНКО ЮРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Народився 11 серпня 1983р. в Бердичеві. В 2001р. закінчив середню школу №10. З 1991р. займається легкою атлетикою – стрибками у висоту. У 2001 році вступив до Національного університету фізичного виховання і спорту. В грудні 2003р. став переможцем Всесвітніх ігор серед військових (Італія). У липні 2005р. виконав норматив майстра спорту міжнародного класу на турнірі в Португалії з результатом 2м 28 см. Свій особистий рекорд встановив на комерційному турнірі у Німеччині – 2м 33 см. У серпні 2005р. Юрій стає чемпіоном світу в Гельсінкі (Фінляндія) з результатом 2м 32см. В березні 2006р. його визнали кращим спортсменом року. За презентацію міста Бердичева на міжнародному рівні, подальший розвиток авторитету і слави школи стрибунів Віталія Лонського,12.01.2006р. Юрію Крімаренку присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бердичева».